Поради психолога

«ЯК БАТЬКИ МОЖУТЬ ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ПОДОЛАТИ ТРИВОЖНІСТЬ»

(рекомендації практичного психолога):

Починати потрібно з:

1.Підвищення самооцінки.

Звісно, підвищити самооцінку (як і подолати тривожність) дитини за короткий проміжок часу неможливо, необхідно довготривало цілеспрямовано працювати. Звертайтесь до дитини по імені в ласкавій формі, хваліть навіть за незначні успіхи, але зазначаючи за що саме, наприклад: «Доню, ти  молодець, що застелила своє ліжко..». Однак, ваша похвала має бути щирою, адже діти добре відчувають неправдивість. Проявляйте відвертість та щиру турботу про дитину та як можна частіше давайте позитивну оцінку її діям та вчинкам. Приймайте дитину такою, якою вона є, не порівнюючи її з іншими.

2.Навчити дитину способам зняття психоемоційного напруження.

Емоційне напруження тривожних дітей частіше всього проявляється в м’язових затисках обличчя, шиї та живота. Використовуйте елементи масажу, погладжування, навіть просте розтирання тіла також призводить до зняття напруження. Дієвим методом являються щоденні обійми, не менше восьми разів в день!

3.Відпрацювання навиків володіння собою в ситуаціях, які психологічно травмують дитину.

Знаючи про труднощі дитини, а також, якщо дитина не звикла про них говорити, але у неї спостерігаються симптоми тривожності, кращій спосіб – погратися разом, використовуючи  різноманітні іграшки, фігурки, ляльки у конкретній рольовій постановці.  Наприклад, дитина соромиться підходити знайомитись або залучитись до гри з однолітками, запропонуйте програти цю ситуацію разом, використовуючи ляльки чи фігурки, проговорюючи всі можливі відповіді та реакції, можливо дитина сама запропонує свій сюжет та розвиток подій. Це дасть змогу дитині побачити ситуацію зі сторони, пережив знову «неприємний» сюжет, звільнившись від негативних переживань. Через гру, можна показати можливі рішення тієї чи іншої проблемної ситуації.. Зазначайте дитині про її почуття такими висловлюваннями, наприклад: «я розумію, що ти наляканий», або «я бачу, що ти зараз хвилюєшся», такі звернення несуть інформаційний характер про почуття та емоції та як спосіб підтримки і розуміння дитини з боку батьків.